Джинс — тканина щільна, і звичайна побутова машина не завжди готова її “проковтнути” без проблем. Голка ламається, нитка рветься, стібки пропускаються, а на товстих швах машина взагалі відмовляється рухатись. Але якщо знати кілька нюансів — шити джинс на звичайній побутовій машинці цілком реально, навіть без промислового обладнання.
Розберемо все по порядку: яку голку ставити, як налаштувати натяг, яку лапку використовувати і що робити з тими місцями, де тканина складається у чотири-п’ять шарів.
Яку голку вибрати
Це перше і найважливіше. Універсальна голка для джинсу не підходить — вона занадто тонка і швидко тупиться або ламається на щільному переплетенні ниток.
Для джинсової тканини існують спеціальні голки з маркуванням Jeans або Denim. У них товщий стрижень і гостріший заточений кінчик, який легко проколює щільне плетіння, не розсуваючи нитки, а прорізаючи їх.
Розмір голки залежить від щільності самого джинсу:
- легкий джинс (сорочки, літні спідниці) — голка №90-100;
- звичайний джинс середньої щільності (штани, куртки) — №100-110;
- дуже щільний, робочий джинс — №110-120.
Якщо машина почала “стукати” при проколюванні тканини або нитка постійно рветься — перше, що варто перевірити, це чи не затупилась голка. Джинс дуже швидко зношує вістря, особливо на швах, де тканина складена в кілька шарів. Голку варто міняти частіше, ніж при шитті бавовни чи трикотажу.
Нитки для джинсу
Тут теж є свої тонкощі. Тонка бавовняна нитка на щільній тканині виглядає слабо і швидко перетирається. Для джинсу краще брати міцні поліестерові нитки або спеціальні нитки для джинсу — вони товщі, мають легкий блиск і витримують навантаження на швах.
Якщо хочете, щоб строчка виглядала як на фабричних джинсах — з тим самим жовтуватим або оранжевим відтінком — варто пошукати саме “джинсові” нитки, вони продаються окремо в магазинах фурнітури для шиття.
Для верхньої нитки часто беруть товщу нитку (наприклад 30 або навіть 20 номер), а в шпульку заправляють звичайну — тоншу. Це дає видиму рельєфну строчку зверху, характерну для джинсового одягу, і при цьому машина не перевантажується.
Лапка: чому звичайна не завжди підходить
Стандартна лапка для прямої строчки на нерівномірних ділянках джинсу (де раптом з двох шарів тканини утворюється п’ять) часто “спотикається”. Машина або зупиняється, або строчка виходить кривою, бо лапка нахиляється і не притискає тканину рівномірно.
Тут допомагає лапка з шарнірним кріпленням (walking foot) або спеціальна лапка для товстих тканин з підпружиненим механізмом. Вона краще адаптується до перепадів товщини і не дає тканині “з’їжджати”.
Якщо такої лапки немає — можна скористатись невеликою хитрістю. Під задню частину звичайної лапки підкладають складений шматок тканини такої ж товщини, як шов, — це вирівнює лапку в горизонтальному положенні і машина проходить потовщення без ривків.
Довжина стібка і натяг нитки
Для джинсу довжину стібка зазвичай збільшують — приблизно 3-4 мм замість стандартних 2-2.5 мм. Дрібна строчка на щільній тканині виглядає перевантаженою і може навіть перфорувати тканину по лінії шва, послаблюючи її.
Натяг верхньої нитки часто доводиться трохи послаблювати, особливо якщо використовується товща нитка. Тут немає універсального числа — все залежить від конкретної моделі машини і тканини. Найкраще зробити пробну строчку на клаптику тієї ж тканини, складеної в стільки шарів, скільки буде в реальному шві, і подивитись, як лягає нитка знизу і зверху.
Проблема товстих швів
Найскладніше місце в джинсовому виробі — це там, де сходяться кілька товстих швів разом, наприклад бокові шви джинсів або пояс із кількома складками тканини. Побутова машина в цьому місці часто:
- застряє і не рухає тканину;
- пропускає стібки;
- ламає голку.
Що можна зробити в такій ситуації. По-перше, підвищити швидкість шиття на найповільнішій ділянці — повільний рух голки на товстому місці частіше призводить до пропуску стібків, ніж швидкий, впевнений прохід.
По-друге, використовувати спеціальний інструмент — так званий jean-a-ma-jig або просто складений шматок щільного картону чи кількох клаптиків тканини, який підкладається під задню частину лапки, щоб вирівняти її нахил на потовщенні.
По-третє — не намагатись прошити занадто товсте місце “на силу”. Якщо машина явно не тягне (більше 6-8 шарів джинсу одночасно), краще прошити це місце вручну голкою для шкіри або звернутись до майстра з промисловою машиною саме для цієї ділянки.
Типові помилки при шитті джинсу
Одна з найчастіших помилок — це спроба шити джинс тонкою універсальною голкою, яка розрахована на бавовну чи синтетику. Голка гнеться, нитка плутається, стібки виходять нерівні.
Друга поширена проблема — занадто слабкий притиск лапки. На щільній тканині лапка повинна притискати тканину сильніше, ніж на легких матеріалах, інакше тканина буде “буксувати” під голкою і строчка вийде нерівномірною за довжиною стібків.
Ще один момент — забувають змінювати голку після тривалого шитття джинсу. Тупа голка на щільній тканині не проколює, а мов “продавлює” нитки, через що з’являються затяжки, перекоси строчки і нерівномірний натяг.
Іноді проблема ховається не в налаштуваннях, а в самій машині — якщо вона старенька або призначена суто для легких тканин, шиття щільного джинсу може бути для неї на межі можливостей. У такому разі краще не форсувати процес, а звернутись у сервісний центр — там підкажуть, чи витримає конкретна модель таке навантаження.
Кілька практичних порад наостанок
Перед тим як почати шити основний виріб, варто прогнати пробну строчку на клаптику тієї ж джинсової тканини, зшитої в стільки шарів, скільки буде реально в шві. Це дозволяє одразу побачити, чи потрібно міняти натяг, довжину стібка або лапку.
Якщо тканина дуже щільна і машина явно перенапружується — не варто тиснути на педаль сильніше в надії “продавити” тканину. Це найчастіший шлях до поламаної голки або зсунутого таймінгу човника.
І ще один момент, про який часто забувають: перед роботою з джинсом варто перевірити, чи чиста машина всередині. Щільна тканина залишає більше пилу і волокон, ніж бавовна чи трикотаж, і якщо човник забитий — це додатково ускладнює процес шиття, навіть якщо всі інші налаштування правильні.
Шити джинс на побутовій машині цілком можливо, просто це вимагає трохи більше уваги до дрібниць — правильна голка, міцна нитка, адекватний натяг і терпіння на товстих ділянках. Машина не зобов’язана бути промисловою, щоб впоратись із джинсовою тканиною, головне — не форсувати процес там, де техніка явно каже “забагато”.