Що це за лапка і навіщо вона потрібна
Лапка для потайного шва — це спеціальна деталь із виступом-напрямником посередині підошви. Саме цей виступ і є головною фішкою: він упирається в згин тканини і не дає голці зміщуватися, поки ви ведете виріб під лапкою. Завдяки цьому шов виходить майже невидимим з лицьового боку — його помітно хіба що якщо придивитися впритул.
Використовують таку лапку для підшивання низу спідниць, штанів, суконь, штор. Тобто там, де потрібен акуратний край без грубої строчки зверху. Продається окремо майже під усі побутові машини — Brother, Janome, Juki, Singer, Bernina, і зазвичай коштує недорого, тому має сенс докупити її навіть якщо в комплекті машини її не було.
Зовні лапки від різних виробників трохи відрізняються формою кріплення, але принцип роботи однаковий у всіх.
Види лапок для потайного шва
Тут варто розрізняти два типи:
- Звичайна лапка — з прямим напрямником, підходить для машин із зигзагом і спеціальним потайним стібком (blind hem stitch).
- Лапка з регулюванням глибини захвату — має гвинт або важіль, яким можна змінювати, наскільки голка заглиблюється в тканину складки. Це зручно, бо тонка тканина потребує зовсім іншого налаштування, ніж щільна джинсова.
Деякі виробники, наприклад Janome чи Brother, випускають універсальні лапки з прозорою підошвою — крізь неї добре видно, куди йде голка, і це сильно спрощує роботу початківцям.
Підготовка машини перед шиттям
Перш ніж почати, машину потрібно налаштувати під потайний стібок. Без цього лапка просто не спрацює так, як задумано.
Спочатку оберіть на панелі відповідний вид строчки — зазвичай він позначається як “blind hem” або значком переривчастої лінії з невеликим зигзагом. У більшості машин це окрема програма, а не звичайний прямий стібок.
Далі встановіть довжину стібка приблизно 2–2,5 мм, ширину зигзага — невелику, орієнтовно 1,5–2 мм (точні цифри залежать від моделі й тканини, тому краще протестувати на клаптику). Натяг нитки теж варто перевірити окремо — занадто сильний натяг стягує тканину і шов стає помітним зверху.
Голку підбирайте під тип матеріалу: для бавовни й льону підійде універсальна №80, для трикотажу — з кулькоподібним вістрям (джерсі), для щільних тканин на кшталт джинси — №90-100.
Як підготувати тканину
Тут головне — правильно скласти виріб перед тим, як класти його під лапку.
- Підігніть край тканини на потрібну ширину підшивки і заправте його або приколіть шпильками.
- Загорніть підгин так, щоб з лицьового боку виступало приблизно 5–7 мм тканини — саме цей виступ буде захоплюватися голкою.
- Розправте складку рукою, щоб вона лягла рівно, без перекосів.
Якщо тканина ковзка або сипка — шифон, атлас, деякі види віскози — краще заздалегідь пройтися по краю оверлоком або зигзагом, щоб він не розповзався під час підшивання.
Процес шиття покроково
Коли тканина складена, кладете її під лапку так, щоб виступ-складка проходила під центральним напрямником лапки, а решта тканини лежала збоку, під підошвою.
Голка при цьому повинна лише злегка зачіпати складку — приблизно на 1-2 мм. Якщо голка проколює тканину надто глибоко, шов буде помітний з лицьового боку. Якщо занадто мілко — стібки просто не триматимуть підгин, і він розповзеться після першого прання.
Шийте повільно, притримуючи тканину так, щоб складка постійно потрапляла під напрямник. Швидкість тут не головне — головне рівномірність. Після кількох сантиметрів зупиніться і подивіться, як лягає стібок з лицьового боку. Якщо все ок — продовжуйте тим самим темпом.
Після завершення розправте підгин і оцініть результат з обох боків. З виворітного боку буде видно характерний зигзагоподібний стібок, з лицьового — майже нічого, хіба крапки-проколи.
Типові помилки
Найчастіша проблема — шов видно зверху. Причина зазвичай у тому, що голка захоплює забагато тканини зі складки, або тканина складена неправильно і виступ занадто широкий.
Друга поширена ситуація — підгин не тримається і розходиться. Тут або надто мало тканини захоплено голкою, або довжина стібка занадто велика — між точками кріплення виходить завелика відстань.
Буває і так, що строчка виходить кривою, стрибає в сторону. Найчастіше причина — тканина зісковзує з напрямника лапки під час шиття, бо ви ведете її занадто швидко або тримаєте не тією рукою. Варто просто сповільнитись і притримувати складку пальцем безпосередньо перед лапкою.
Якщо ж машина взагалі не хоче виконувати потайний стібок, а замість цього робить прямий чи звичайний зигзаг — перевірте, чи правильно обрана програма на панелі керування, і чи встановлена саме лапка для потайного шва, а не звичайна для зигзага. Зовні вони іноді схожі, але напрямник є лише у спеціалізованої.
Кілька практичних порад
На тонких і слизьких тканинах краще підколоти підгин не звичайними шпильками, а спеціальними затискачами-кліпсами — так складка не з’їжджає під час подачі.
Перед основним шиттям завжди варто зробити пробний відрізок на клаптику тієї самої тканини. Це займає хвилину, зате рятує від розпорювання готового виробу, якщо натяг чи глибина захвату виявляться невдалими.
Якщо машина старенька і не має вбудованої програми потайного стібка, можна спробувати виконати щось схоже вручну через звичайний зигзаг з малою шириною — результат буде трохи грубіший, але цілком прийнятний для домашнього шиття.
Для складних тканин — шкіри, дуже щільного драпу чи багатошарових виробів — краще не експериментувати самостійно, а звернутися до майстра або сервісного центру, особливо якщо машина почала “жувати” тканину чи пропускати стібки без видимої причини.
Підсумок
Лапка для потайного шва — недорогий, але корисний аксесуар, який економить купу часу на ручному підшиванні. Головне — правильно скласти тканину, підібрати ширину захвату голки під складку і не поспішати під час шиття. Трохи практики на клаптиках — і підгин виходить рівний та майже непомітний з лицьового боку.